Пристосуватися до нових умов життя завжди нелегко. Особливо якщо це малюк, який уперше переступив поріг дошкільного закладу. Маленьке серце буквально вискакує з грудей дитини. А поруч ледве стримують переживання розгублені батьки. Як полегшити адаптацію дитини до дошкільного закладу? Як подолати неспокій батьків у цей період? Відповідають на ці запитання фахівці

Кожен із нас по-різному входить у нове товариство. Хтось будь-де почувається як риба у воді. А для когось найменші зміни призводять до стресу. Найскладніше дітям, які вперше виходять за межі родинного кола.

Кілька років тому почула зворушливо-кумедну історію про маленького хлопчика і його перший день у дитячому садку.

Перші кроки в дитячому садку для більшості малюків пов’язані з недитячими переживаннями, а іноді — з глибокими психологічними травмами. Проблеми їхньої адаптації до дитячого садка вже давно перебувають у центрі уваги науковців різних напрямів. І від того, наскільки обізнані дорослі у всіх нюансах адаптації малюків, прямо залежить її перебіг і ступінь складності. Виокремимо ключові запитання, що турбують дорослих, і відшукаємо на них відповіді.

Що мають знати дорослі про адаптацію?

Щоб розкрити особливості адаптації дітей до умов закладу дошкільної освіти, визначимося з поняттям «адаптація».

Адаптація — інтегральний показник соціалізації

Науковці виокремлюють соціальну адаптацію як специфічну форму соціальної активності. Вона виявляється в здатності людини привести свої звички, особистісні риси, дії у відповідність до нових соціальних умов.

Базовий компонент дошкільної освіти подає соціальну адаптацію як інтегральний показник здатності дитини виконувати належні функції та соціальні ролі в колективі. А відповідальними за її сформованість державний стандарт визначає родину й заклад дошкільної освіти. Адже в перші роки життя в дитини формується конкретний тип поведінки. Він відображає вимоги мікросоціального середовища, в якому дитина росте й розвивається.

Щоб увійти в дитячий колектив, дитина має оволодіти системою таких складових соціальної адаптації:

• уміти прилаштовуватися до нових соціальних умов, зокрема ритму життя групи;

• розуміти, що починається новий період життя, усвідомлювати нову соціальну роль «Я — дошкільник»;

• виявляти особистісну активність у встановленні гармонійних зв’язків із соціальним оточенням;

• дотримуватися певних правил групи, вміти унормовано поводитися, але й водночас відстоювати свою позицію, власні думки.

Пристосування організму до нових умов відбувається на фізіологічному, соціальному, психологічному рівні й має в кожному випадку індивідуальні особливості перебігу.

Зазвичай адаптація — це короткотривалий процес взаємодії з новими соціальним умовами, що потребують пошуку психологічних форм пристосування. Проте нерідко діти проживають адаптаційний період складно й болісно.

Етапи адаптації

Кожна дитина простосовується до нових умов по своєму. Проте у всіх адаптація відбувається в три етапи. У літературі вони мають різну назву. Емоційний градус дитячої реакції виражають назви етапів адаптації у класифікації, запропонованій Мар’яною Безруких та Світланою Єфімовою (табл.).

Етапи перебігу процесу адаптації

Характер і тривалість процесу адаптації дошкільників залежить від об’єктивних чинників, як-от:

• індивідуальні особливості вищої нервової діяльності;

• рівень соматичного і психічного здоров’я, соціального розвитку;

• вікові особливості.

Що можуть і мають зробити батьки?

Процес соціалізації дитини починається із сім’ї. Тут закладаються основи її світогляду, моральності, людяності, милосердя, добра, справедливості тощо. У родині дитина набуває соціального досвіду впевненої поведінки. У неї закладаються основи гідності, формується відчуття власної значущості, захищеності. Це своєю чергою сприяє розвитку самостійності, задоволенню потреби в соціальній відповідності вже в дитинстві.

Батьки — перші й головні вихователі дитини. Саме в родині вони мають починати формувати в неї тріаду базових якостей:

• моральність як повагу до інших людей;

• відповідальність за свої вчинки;

• вольові якості, потрібні для досягнення своєї життєвої мети.

Від педагогічної компетентності батьків залежить повноцінний розвиток і становлення дитини як особистості, готовність до набуття нового соціального статусу.

Чимало проблем, які виникають у ди­тини в період адаптації, можна попереди­ти завдяки спільній роботі педагогів з батьками. Вихователі пояснять  батькам загальні особли­вості перебігу адаптаційного періоду, йо­го стресогенний вплив на дитину, вірогід­ність порушень поведінки та погіршення стану здоров'я, тривалість (2 — 3 місяці) і, головне, нададуть інформацію про те, що вони особисто можуть зробити для того, щоб цей період пройшов для їхньої дити­ни якомога легше.

І все ж таки хворіє …

   Більшість дітей справді починає хворіти у складний     період адаптації. Але не поспішайте звинувачувати персонал дитячого садка, до певної міри причиною цього є функціональна незрілість організму малень­кої дитини, а тому вона вимагає особливої турботи і піклування з боку дорослих.

По-перше, виявляється нервове напруження. Організм слабшає — звідси і захворювання. Але... пам'ятаєте про те, що «перший день» краще перенести на середу або четвер? Тоді і другий, а можливо, і третій тиждень розпочніть з середини, зробивши вихідні тривалішими, що допоможе поновити сили організму. Пам'ятайте і про зберігаючий режим і про пестливий тактильний контакт, бо більшість захворювань у цей період є психосоматичними, тобто захистом організму від емо­ційного перенапруження, адже нервова система малюка зазнає в цей період великих навантажень.

Характерна реакція на неврогенну ситуацією, якою є призвичаєння до нових умов життя, — озноб, що його відчуває дитина. Це пов'язано з віковими особливостями периферичного кровообігу у ситуації стресу. У дитини мерзнуть ніжки, ручки. Тому варто потурбуватися, щоб в перші тижні попри погоду чи температуру у груповій кімнаті дитина була одягнена у теплі шкарпетки, кофтинку, тобто значно теплі­ше, ніж це потрібно у звичайній ситуації. Цим ви знизите вірогідність застудних захворювань. Але якщо дитина звикла вдома до високої температури в приміщенні, то в садку може легко захворіти через невідповідність температурного режиму, до якого організм дитини призвичаєний.

По-друге, в групі малюк не один — група дитячого садка — це ве­лика кількість контактів. Хтось кашляє, у когось починається нежить тощо.

Крім цього, у приміщенні кілька годин поспіль дихають і дорослі і діти. Аеробне середовище, звісно відмінне від того, до якого звикла дитина в домашніх умовах. У групі обов'язково проводять однобічне провітрювання у присутності дітей і наскрізне — за їх відсутності в групі. Свіже повітря — потрібне! Не засуджуйте вихователів та по­мічників за провітрювання і не бійтеся його.

Спостерігаючи за дитиною в перші дні відвідування дитячого садка, по-справжньому особливої уваги заслуговує здоров'я малюка. Навіть легке почервоніння ротової порожнини, невеликий нежить — це вже протипоказання для відвідування ним дитячої групи. Три-чотири дні його треба потримати вдома на зберігаючому режимі. Як правило, всі діти, які вперше прийшли в ясла, на п'ятий-сьомий день почина­ють хворіти на гостру респіраторну інфекцію. Тому доречною буде перерва у відвідуванні садка з четвертого до дев'ятого-десятого дня. Краще запобігти захворюванню, оскільки прогнозувати його можливі ускладнення доволі важко.

Пам'ятка дорослому

Ми дивимось на дітей щодня або своїх рідних, або вихованців. А от чи бачимо ми їх, а тим паче розуміємо? Усім небайдужим до­рослим, дорослим, які прагнуть розуміти дітей і бути зрозумілими, пропонуємо пам'ятку.

Зрозумій мене