Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.

Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне – не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.

Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки – і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.

І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком.

По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього.

По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця.

Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».

Головне в такій домовленості – бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде – малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку –  він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов'язків.

«Читайте дітям не нотації, а книги.»

Григорій Остер.

Перш за все, читання вголос допомагає малюкові знайомитися ближче з своєю рідною мовою, дізнаватися нові інтонації. Доведено, що діти, яким  батьки регулярно читали книги вголос, набагато швидше за своїх ровесників починають розмовляти, у них поповнюється словниковий запас.

 Читання, безумовно, дуже важливо для дитини, але саме спільне читання малюка і батьків позитивно позначається на розвитку малюка. Звичайно, багато мам і тат можуть заперечити і сказати, що аудіо-казки нітрохи не поступаються за своєю ефективністю реальному читанню. Так, аудіо-казки допомагають батькам економити час. Що може бути краще, ніж включити дитині його улюблену казку, а самим займатися справами. Це так, тільки от саме спільне читання з дитиною допомагає зблизитися з дитиною.

Будь дитячі казки завжди вчать дитину добру, співпереживанню. Улюблені казкові герої стають для малюка свого роду ідеалом наслідування. Маля починає розуміти і аналізувати будь-який вчинок казкового героя. Навіть можна сказати, що казки служать особливим «повчальним» матеріалом і засвоєння нового відбувається в ігровій формі.

На жаль, в даний час все менше людей воліють читати, замінюючи цю важливу корисну звичку іншими «модними» заняттями. Спільні читання з малюком прищеплюють у нього любов до книги з самого дитинства.

Психологи також бачать користь спільного читання з дитиною і для самих батьків. Справа в тому, що занурення у світ казок допомагає відволіктися від щоденних проблем і справ. Крім цього малюки і батьки переживають разом за головного героя, тим самим стаючи ближче один одному.

Приділіть своїй дитині трохи часу і

присвятіть його

читанню улюблених казок.

Напевно, жодна дитина не виросла, не зламавши хоч однієї іграшки. Як би не засмучувалися батьки – це неминуче. Відірвані руки і ноги у ляльки, витягнутий наповнювач з м'якої іграшки, розібраний на запчастини радіокерований вертоліт або розкритий відкривачем консерви танк – це знайоме всім батькам.

Чому діти псують іграшки і як на це реагувати?

Як поводитися, якщо дитина зламала дорогу іграшку?

Спочатку треба розібратися, чому дитина це зробила і найголовніше згадати своє дитинство, тоді зрозуміти своє чадо буде набагато легше. За своєю природою всі діти дуже цікаві. Їм цікаво, що знаходиться всередині іграшки і як вона влаштована. Як Ви думаєте, чому хлопчик розкрив відкривачем танк? Щоб подивитися, що в ньому знаходиться. Коли діти грають зі своїми ляльками та ведмедиками - це ціле театральне дійство.

Дитина може представляти себе героєм, який б'ється з драконом чи злим чудовиськом, роль якого грає улюблена м'яка іграшка. За сюжетом казки вона повинна перемогти злого монстра, і вона це зробить. В результаті чого іграшка виходить зламаною. Буває, діти не можуть поділити іграшку і починають тягнути кожен до себе. Що з цього, виходить, здогадатися не важко.

Іноді діти вихлюпують на іграшки свою агресію. Якщо на дитину дорослі часто кричать або навіть застосовують до неї фізичну силу, вона все це буде демонструвати на своїх зайцях, слониках, машинках і т.д. Діти, як губка, вони все вбирають, а потім повністю нас копіюють. Подивіться, як дитина розмовляє зі своїми іграшками, як вона їх лає, карає. Напевно Ви впізнаєте в них себе.

Якщо сьогодні дитина побачить, як Ви в пориві гніву кидаєте речі або б'єте посуд, завтра вона буде те ж саме робити зі своїми речами і улюбленими іграшками. За дитячими іграми можна відразу зрозуміти, яка атмосфера у Вас вдома.

Якщо дитині не вистачає уваги батьків, вона буде намагатися звернути їх увагу на себе будь-яким способом. Ніякі дорогі подарунки у вигляді супер класних машинок і ляльок, які уміють розмовляти, її не замінять. І коли батьки не знаходять час на нормальне спілкування з дитиною, то для того, щоб її насварити за зламану іграшку, вони точно знайдуть як мінімум півгодини. А для дитини краще «погана» увага, ніж ніякої.

 Приділяйте дітям більше уваги, говоріть з ними ніжно і лагідно. Вчіть їх бути добрими, турботливими і уважними. Не поспішайте кричати, постарайтеся спокійно розібратися, чому Вш син чи донька зіпсували дорогу іграшку. І не забувайте про основне призначення іграшок. Через них дитина пізнає світ і вчиться розуміти суть речей.

Пам’ятка для батьків:

• не поспішайте упереджувати бажання дитини;
• не поспішайте виконувати за дитину якісь дії;
• знайдіть дитині постійне доручення, слідкуйте за його виконанням;
• не виконуйте за дитину її доручення без важливої причини (такою може бути хвороба);
• навчіться вислуховувати свою дитину: не договорюйте за неї фрази, не перебивайте, не підганяйте;не нав'язуйте їй свою думку чи свою волю: просто аргументовано переконайте, що так буде краще;
• привчайте дитину до аргументації її вчинків: пропонуйте їй відразу замислюватися, для чого вона хоче щось зробити;
• дозволяйте дитині пізнавати довкілля;
• створіть навколо малюка безпечні умови для його пересування і пізнавання навколишніх предметів (закрийте розетки, приберіть скло, яким можна порізатись, тощо);
• пояснюйте своїй дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання і зайвого спрощення призначення і користь різних речей, правила поводження з ними;
• привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумуйте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, помірно авансуйте її зусилля;
• з наймолодшого віку привчайте дитину до того, щоб вона поважала своїх батьків, дідусів і бабусь, братиків і сестричок: не допускайте її самоствердження за рахунок інших:
• пам'ятайте, що прикладом, для дитини в першу чергу слугують батьки;
• поважайте свою дитину, не принижуйте її гідність брутальними словами, насмішками щодо її незграбності і невмілості, фізичними покараннями;
• любіть дитину не сліпою, а мудрою любов'ю, яка допоможе їй виростити гарною людиною, з почуттям вдячності до вас і здатністю до самореалізації в різних умовах.