Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 8 «Пролісок» міста Білгорода-Дністровського Одеської області








Запобігання будь-яким проявам булігну та дискримінації

Що таке булінг і які його прояви?

 

 

Слово «булінг» донедавна було незнайомим для нас. Хоч як явище він існував завжди — цькування, жорстока, принизлива поведінка. Нині булінг — популярна тема. Ще більшого розголосу вона набула через те, що Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 № 2657-VIII. Він уніс зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про освіту» зміни.

 

« Булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.» 

 

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний фізичний.

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок.

Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

  • педагог або помічник вихователя:

 – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки

– глузує із зовнішнього вигляду дитини

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини

  • батьки або члени сім’ї:

– б'ють та ображають дитину вдома

– принижують дитину у присутності інших дітей

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

  • вдома:

– не хоче одягатися вранці

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт

– не контактує з однолітками у дворі

– грає наодинці в парку

  • в дитячому садку:  

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо

– усамітнюється при будь-якій нагоді

– часто губить свої іграшки або речі

– бруднить чи псує одяг

– грає поламаними іграшками

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі

– не має друзів у групі.

 

 

 

Як розпізнати стрес, викликаний насильством. Людина:

  • часто скаржиться на погане самопочуття;
  • замикається в собі, уникає друзів, самоізолюється;
  • втрачає інтерес до діяльності;
  • невпевнена в собі;
  • не здатна концентруватися на виконанні завдання, неуважна, забудькувата;
  • постійно або часто перебуває у стані тривожності, напружена;
  • боїться гучних звуків і різких рухів, ляклива;
  • постійно або часто має поганий настрій, пригнічена, або, навпаки, гіперактивна, дратівлива, агресивна;
  • має різкі й безпричинні перепади настрою;
  • одягнута в розірваний або зім’ятий одяг;
  • із синцями на тілі.

Куди звертатися у випадку насильства .

Батькам та педагогам важливо знати, куди вони можуть звертатися по допомогу у випадку насильства. Зокрема до:

  • поліції;
  • центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  • управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;
  • громадських організацій, які надають допомогу жертвам насильства;
  • практичного психолога, соціального педагога тощо;
  • близької людини;
  • «гарячих ліній».

На які «гарячі» лінії телефонувати та які послуги вони надають.

Безплатні «гарячі» телефонні лінії:

  • національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства — 0 800 50 03 35 та 11 61 23 (безплатно з міських телефонів;

    – 0 800 50 02 25 та 11 61 11;

  • Уповноважений Президента України з прав дитини 0800 50 17 20;
  • єдиний телефоний номер контакт-центру системи надання безплатної правової допомоги: 0 800 21 31 03.

Особам, які постраждали від насильства, і зателефонували на «гарячі лінії», нададуть:

  • інформаційні консультації — інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення тощо;
  • психологічні консультації — поради та підтримка психолога анонімно по телефону;
  • правову допомогу — консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради про правильне складання необхідних документів тощо.

 

 

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

 

Захищеність в освітньому середовищі — оцінка відсутності усіх видів, форм насильства для всіх учасників освітнього процесу.

Комфортність в освітньому середовищі — оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань, що домінують, під час взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

 

Задоволеність освітнім середовищем — задоволення базових потреб дитини у:

  • допомозі та підтримці;
  • збереженні та підвищенні її самооцінки;
  • пізнанні та діяльності;
  • розвитку здібностей і можливостей.

 

 

Скористайтеся буклетами від ЮНІСЕФ:

 

Індикатори фізичного, сексуального, психологічного насильства щодо дитини

 

Подолання насильства щодо дитини: координація дій

 

Подолання сексуального насильства щодо дитини: координація дій

 

Як подолати стрес та попередити емоційне вигоряння